7 треків, які Ragapop «вкрали» для дебютного альбому

Проєкт Ragapop народився завдяки спільній пристрасті до злиття перформансу і музики саунд-продюсера Антона Очеретяного та учасниць фолк-кабаре гурту Dakh Daughters – Руслани Хазіпової та Анни Нікітіної. На своєму першому альбомі «Do you listen to Ragapop?», що вийшов цієї весни, артисти поєднали театральний бекграунд жіночої частини колективу, звучання на стику постпанку і лоу-фай електроніки, а також енергію містики та еротики.

На прохання Mixmag Україна, Антон Очеретяний розповів про проєкт, власне бачення мистецтва та походження треків, якими вони надихалися під час написання альбому.

Навряд чи можу назвати себе музикантом, тому що мої навички гри на музичних інструментах залишають бажати кращого. Однак, з раннього дитинства мене цікавив звук. І я працюю над ним з великим захопленням, дотримуючись доволі простого, але в чомусь філософського принципу: ідея завжди має йти попереду власних технічних можливостей і навичок. Саме це, понад усе, приваблює мене в мистецтві — коли ідея настільки захоплює і надихає, що не залишається жодної можливості, окрім як реалізувати її, незважаючи на власні обмеження.

Ми намагаємося побудувати діалог між тим, що знаємо і любимо в популярній музиці, та тим, що можемо внести в неї самі. Мабуть, це щось подібне до того, що робив Баскія у своїх версіях Мони Лізи й автопортрету Ван Гога — не спроба поспілкуватися з певними митцями, а спроба зробити так, щоб твоє мистецтво перегукувалося з мистецтвом попередніх поколінь, модифікувало його й передавало пас іншим.

Я хотів би поділитися треками, які в той чи інший спосіб супроводжували та надихали нас під час роботи над альбомом «Do you listen to Ragapop?». Деякі з них привернули увагу своїм звучанням і нестандартними технічними рішеннями, проте найважливішими є відчуття та емоції, які передають ці записи.

Читайте також: Премʼєра: гурт Ragapop випустив дебютний лонгплей

Voices of Сonquest — O Yes My Lord

Саме завдяки цьому госпелу кінця 60-х років з’явився трек Totally Out of Control. В якийсь момент ми запрограмували семпли 808-ї драм-машини точнісінько під грув треку, а вже потім легендарний барабанщик Андрій Надольський записав для нас свою версію брейкбіту, який можна почути в альбомі. Цікаво, що до запису Андрій ніколи не чув оригінального госпелу, але це відчуття запрограмованого груву передалося йому настільки, що деякі фрагменти барабанного біту, якщо послухати їх окремо, звучать майже ідентично оригінальному запису. Для нас це символічний і дуже важливий енергетичний момент — ідея й відчуття були сприйняті, інтерпретовані і трансформовані в щось інше, але сила оригіналу настільки велика, що він все одно повернувся до свого коріння, хоч і в більш сучасній формі. Це справжня містика.

Vybz Kartel — Any Weather

У нас багато проблем з назвою бенду. Нашому менеджеру буває важко донести суть проєкту до кураторів фестивалів і букерів — часто ніхто навіть не хоче дивитися і слухати матеріал, уявляючи собі, що це якась чергова історія про вайт раста (white rasta) або раґамаффін (ragamaffin). Ми дуже любимо нашу назву й сприймаємо її як веселу мистецько-постмодерністську провокацію. Але насправді багато надихаємося денсхолом, і трек Лилик є одним з прикладів. Нас дуже приваблює сум і апокаліптичність доволі попсового треку Vybz Kartel. Ми можемо слухати його знову і знову:

«Wi not going under
All ghetto yute get yuh money longer…»

«Ні, ми ніколи не програємо
Нехай гроші й далі течуть всім пацанчикам з гетто…»
(переклад з англійської — прим. ред.)

Rihanna — Desperado

Альбом «Anti» Ріанни — одне з найкрутіших явищ, що взагалі траплялись у сучасній музиці за останні роки. Це абсолютно точно еталон смачного використання запрограмованих барабанів і водночас альманах смаку та правильних референсів до всієї музичної спадщини кількох десятиліть, починаючи з 50-х років. Це настільки потужно, що зупинитися слухати його просто неможливо, хоча альбому вже скоро 10 років. Окремо дуже рекомендуємо послухати сингл Consideration за участі SZA. Гордості був першим треком, над зведенням якого ми працювали самостійно, і ми часто використовували пісні з альбому Ріанни як референс.

Spank Rock — What It Look Like

Я великий фанат електронного продюсера Алекса Ептона, який працював над багатьма впізнаваними альбомами, але залишається в тіні та мало відомим за межами професійного музичного світу. Яскравим є альбом «Yo Yo Yo» виконавця Spank Rock — цей запис воскрешає те саме відчуття безкомпромісних гуркітливих бітів олдскульного хіп-хопу від J Dilla до Public Enemy. Саме так гуркітливо, стрімко, агресивно й монотонно ми хотіли звучати на Чи Любов — відчуття й стрімкість ритму стало базою для створення треку.

The War On Drugs — In Chains

Те, що робить Адам Грандусіель із The War On Drugs у колаборації з інженером та продюсером Шоном Евереттом, дивує нас кожен раз. Незважаючи на доволі класичний стиль написання пісень, ці записи є візіонерськими як з погляду продакшну, так і в технічному сенсі. Багато чому в студійній роботі ми вчилися саме у них, а наш інженер запису і зведення П'єр Ле Гак якраз проходив тижневий семінар з Евереттом десь за тиждень до зведення альбому. Надихнувшись їхньою працею, ми проводили час у студії Le Garage Hermetique, створюючи так звані плівкові лупи (коли магнітна плівка з записом фізично склеюється, формуючи безкінечний луп) або перевантажували плівкові магнітофони на штучно пониженій швидкості (varispeed), попередньо коригуючи еквалайзером загублені під час чергового перезапису частоти. Так ми отримували записи, на яких було дуже багато звуку й сатурації плівки, але водночас не втрачали частотних характеристик сигналу. Майже все, від барабанів до гітар на Good Time, було оброблено таким чином.

Young Fathers — Shame

Пісня від Young Fathers викликає у нас відчуття тріумфу, яке ми хотіли закласти в кавер на Бо вже той день коли… від гурту Вхід у Змінному Взутті. Це приклад того, як зі старого і добре відомого можна створити нове, крос-жанрове, не схоже на оригінал, але водночас близьке йому по духу. Саме дух оригіналу — дух свободи й експериментів — наштовхнув нас на створення цього каверу, в якому ми намагалися змішувати жанри, порушувати всі можливі правила, навмисно губити мікс, ламати ритми та вибудовувати їх заново, і все це в межах одного треку. Так само, як колись оригінал був відображенням певної епохи для нашої країни, ця наша версія рефлексує сьогоденну буремність і суміш усього з усім.

The Velvet Underground — Venus in Furs

Як і багато інших нещасних людей, які присвятили своє життя і роботу музиці, я також колись, почувши впізнаваний альбом із бананом Енді Воргола на обкладинці в далекому 1998 році, подумав, що зможу робити музику, і для цього потрібні лише бажання і сміливість. Я помилявся — цей запис створений геніями своєї справи, і досягти такого рівня мистецтва в музиці вкрай важко. Ми замислювали наш проєкт як щось подібне за духом до Velvet Underground — хотіли грати на виставках сучасного мистецтва і в галереях, розважати публіку і себе кумедністю та епатажем. Все сталося не зовсім так — ми ніколи так і не заграли в жодній галереї, але за декілька років після створення проєкту в нас відбувся виступ у великій залі Центру Помпіду в Парижі. Ми ніколи не могли собі цього уявити, вигадуючи образ червоної істоти за мотивами пісні Venus in Furs. Шумове інтро для треку Людина з’явилось, коли ми гралися з оркестровим записом, семплуючи і ресемплуючи його безмежну кількість разів з метою створити щось хаотичне і водночас циклічне, як партія Джона Кейла. Довгий час ми не могли знайти, де б використати ці звуки, і просто називали їх «velvet underground», доки не з’явився Антон Слєпаков зі своїм текстом Людини.

Нещодавно ми зробили плейлист на Spotify, який зветься «what ragapop listens to» й постійно доповнюється новими треками. Якщо вам цікаво, що ще ми слухаємо, або якщо ви хочете відкрити для себе щось нове — можете підписатись на нього тут.