Bejenec — Ira Lupu EP

Данило Сенічкин, більше відомий під творчим псевдонімом Bejenec (переселенець зі Сходу ще з тих часів, коли війну називали АТО — звідти і вибір імені) увірвався на українську, а далі міжнародну сцену з нереальною харизмою та сумішшю ретро-футуристичного електро і переосмисленого брейкбіту, які тоді лише набирали обороти. Його знаменитий лайв з фестивалю «Brave! Factory Festival» став вірусним і дуже довгий час вмикався зі словами «як ти не знаєш, хто це?!». Слава і хайп Данила були чітко підтверджені дебютним вініловим релізом «Ruslan Tislenko EP», на якому так хитро переплітались меланхолійне електро, брейксові ритми і навіть нотки юкей-герріджу/грайму. Така авангардність не завадила цій музиці відкрити двері з ноги в сети Зіпа та Ніколаса Лутца. З моменту виходу того ЕР пройшло чотири роки і, на жаль, ніякою інноваційністю на новому міні-альбомі артиста «Ira Lupu EP» (назва відсилає до української фото-художниці Іри Лупу) навіть не пахне. Але це не означає, що музика на ньому нікудишня… Давайте розбиратись.

В першому тюнсі «Juicy Breaks Vol.1» (дивно, що на Bandcamp ми ще досі не можемо купити усі треки, в той час, як весь ЕР давно доступний на стримінгових платформах) зібрано все, що зараз можна почути на рейвах в світі: тут і брейкси, і сумуючі за дев’яностими рейвові акорди, і скажений напор басових ліній. Звичайно, якщо ви діджей, то цей трек легко зробить вам погоду на танцполі… але для Бєженца, артиста, який заявився настільки сміливо і авангардно, збирати усі кліше сучасної тінейджерськьої рейв-сцени — це однозначно відкат назад. Ми все це багато разів вже чули, і не лише на ближчих по часу релізах Lobster Theremin… але й на дебютному альбомі The Prodigy, наприклад.

Навіть більш напористе діджитальне електро на треці «OMFG» все одно можна рахувати кроком на те ж поле: солодкі арпеджіо перемішані з брудними вокальними семплами; все несеться, обривається і змінюється з шаленою швидкістю… Але знову але: мануал, як це все правильно робити, нам показав Ліам Хоуллет ще в тих самих дев’яностих — повторень ми не дуже потребуємо.

Закриваючий цей міні-альбом трек «Average Size Beat» запам’ятовується, в першу чергу, містичним початком і безкомпромісним переходом на пряму бочку: це обов’язково спрацює, як на танцполі, так і в плеєрі. Якщо би був вибір щось виділити на цьому релізі — я би виділив саме цей момент на третій хвилині третього треку. Ще й синтезатори повертають нас у час, коли все було так добре: зранку, навколо твої друзі, а половина вжитої напередодні філіжанки кави починає накривати новою хвилею бадьорості…

Так, про що це ми?! На добре спродюсованій та прекрасно визвученій ЕР Бєжєнєц (ми ж не будемо перекладати ім’я продюсера на Біженець) — збирає все те, що вже давно зібрало свій хайп по планеті. Трансові синтезаторні педи, рейвові акорди під новим соусом та багато раз згадані в рецензії заповільнені джанглові брейкси — дуже круто, все доведено до перфекціонізму, відполіровано, але, на превеликий жаль — в цій музиці нічого нового або навіть по-цікавому переосмисленого старого ви не почуєте. Обкладинка релізу «Ira Lupu» виглядає, як картинка, згенерована Штучним Інтелектом (на всякий випадок написав з великої, якщо, не дай Боже, він захопить владу у світі) — те саме можна сказати і про музику. Усі тренди, працюючі ходи і кліше зібрані, проаналізовані і видані в рандомній послідовності та у прекрасній якості. Але якщо роботи вже згаданої Іри Лупу здатні вражати, то емоцій або здивування ці треки Бєженца не викликають.

Зараз час, коли не усім українським артистам живеться легко і просто: ми не вправі (насправді, вправі!) вимагати від них якихось творчих ривків та проривів. Але якщо навіть трохи відійти від шаблонів і трендів (які вже, насправді, навіть не тренди) — то можна знову почати дивувати не лише нас, але й самого себе. Даня, ми чекаємо!