Артист місяця: Seba Korecky

За лічені роки серія вечірок Vertuha зайняла помітне місце на клубній мапі Києва. Музичний ідеолог Vertuha – затятий прихильник диско Seba Korecky. Тусовка знає його як веселого, розкутого та яскравого діджея, який перетворює кожен сет на справжнє свято. Але діджеінг - це тільки верхівка айсбергу. Крім цього, Сєва – досвідчений саунд-продюсер, музикант та композитор, який має великий досвід в музичній індустрії. Він пише музику в промислових масштабах, продюсує записи інших артистів та створює саундтреки для світових брендів і медіа-імперій. Про це та багато іншого поговорили в постійній рубриці Артист місяця.

Mixmag: Сєва, привіт! Коли буде наступна Vertuha?

Seba: 14 вересня, в Closer. Я планую соло-сет на 5-6 годин. Почну дуже повільно, бо в мене зібралось багато такої музики. Далі швидше… На цю вечірку хочу взяти у Роми Кримського роторний пульт Condesa.

Mixmag: В мене є знайома, яка не пропускає жодної паті в Києві. Я питав її думку про різні події і вона сказала, що вечірки Vertuha викликають залежність.

Seba: Є таке (ред. – посміхається). В мене вони дійсно викликають залежність, бо після кожної вечірки я потрапляю в дофамінові ями. В такі моменти думаєш: нащо ми все це робимо? Бо знаєш, ми на цьому багато не заробляємо, віддаємо на донати, а підготовчої роботи дуже багато. Стільки виникає проблем, стільки нюансів в організації. Але потім настає день вечірки, ти бачиш людей, відчуваєш цей неповторний вайб і все стає на свої місця.

Mixmag: Що саме робить вайб Vertuha неповторним?

Mixmag: Ці люди – вони кожного разу одні і ті самі? Чи вони змінюються?

Seba: Вони частково змінюються, бо ми теж постійно змінюємось. З 2022 року ми ввели жорсткіший фейс-контроль, почали робити івенти платними. Ми тоді сумнівались, чи треба взагалі зараз робити вечірки з веселою музикою? Але наважились і результат перевершив всі очікування. На першу ж платну вечірку в Arsenal XXI/Vognyk Bar ми зібрали солд-аут. Тоді до нас приєдналась купа нових людей.

Mixmag: Ви вчасно зайняли вільну нішу, яка завжди існувала в Києві. В нульових це були вечірки Діми Слукіна, які тоді порівнювали із атмосферою клубу Studio 54. Потім LOW Party, окремі поп-апи DJ Buro. Вечірки в «Бездельниках» за часів, коли ними займалась Katro Zauber. Це щодо диско та, як ти кажеш, правильного глему. З іншого боку еклектика та купа guilty pleasures в сетах. І тут можна пригадати Бомж-паті, вечірки Oldstyle Promo, виступи DJ Mavr і аж до кілометрових черг на мешапи в Hangover. Тобто ці два формати – диско та поп-еклектика - вони, по-перше, легко міксуються між собою. По-друге, завжди були затребувані в Києві, як повна протилежність численним техно-рейвам. Що з цього мало вплив на тебе?

Seba: Чесно кажучи, я - людина не з клубної тусовки. Ще пару років тому я був впевнений в тому, що всі справжні діджеї, музична тусовка сприймала Vertuha як шкільну дискотеку. Принаймні, я чув такі відгуки. На початку ми просто відкривали для себе музику і грали те, що знаходили. Дізнаючись більше, шукаючи нове ми поступово змінювались. Тому зараз Vertuha – це вже не тільки диско та денс-хіти. На наших вечірках можна почути електро, хаус та навіть техно.

Mixmag: Тобто ви рухаєтесь не в бік більш складного/обскурного диско, як, наприклад, це робили LOW Party, а в бік еклектики?

Seba: Я би не сказав, що ми рухаємось в якийсь певний бік. Це більше про еклектику диско, як класично так і абскурного. Головне це вайб, щось веселе, грувове, сексуальне чи драйвове, без даркушних дисонансів. І так, наше диско – це класичний американський диско-фанк з духовими, з вокалом. Деякі діджеї взагалі не розуміють, як можна грати треки з вокалом? Але я розглядаю вокал, як музичний інструмент, один з улюблених мабуть. Взагалі, я вперше потрапив в Closer в якості виступаючого діджея на Vertuha. Тобто в мене не типова історія, коли знаєш – ходив на вечірки, був тусовщиком, мріяв стати за пульт… Я не був тусовщиком.

Mixmag: А кім ти був?

Seba: Я був продюсером, який сидить в студії і постійно пише музику. І я займався цим відтоді, як 10 років тому переїхав з Луганська до Києва.

Mixmag: Ти з Луганська?! Так от звідки в тебе такий небезпечний псевдонім.

Seba: Так, я жив в Луганську і торгував кокаїном (ред. – сміється)

Mixmag: Трошки криміналу... Smooth criminal!

Seba: Smooth я люблю!.. Так от, коли мені був 21 років, в Луганську почались повстання всіх цих незрозумілих людей. І ми з сім’єю виїхали. Я потрапив в Київ. Це був повний хасл. Я навіть не встиг довчитись в університеті. Диплом мені привезла мама. Батьки хотіли, щоб я був архітектором. Я гарно малював, закінчив художню школу. Але музика мене цікавила більше. Ще зі школи я вже щось робив в Fruity Loops, потім в студентські роки ми з другом писали якусь музику. Деякі з треків тих часів я планую включити в майбутній альбом. В цій музиці багато щирості та свободи, бо вона писалась абсолютно інтуїтивно.

Mixmag: Як тобі вдалось вчепитись за столицю в такому юному віці? Я пам’ятаю той рік, коли тисячі людей вимушені були переїхати до Києва з Луганську чи Донецьку. Навіть дорослим людям було дуже складно. Багато тих, хто мав свої успішні бізнеси вимушені були піти працювати в таксі, в служби доставки.

Seba: Ще до Києва ми з сім’єю на місяць поїхали в Одесу. Думали, що скоро все закінчиться і повернемось в Луганськ. В потягу я познайомився з хлопцями, які робили браузерні інді-ігри. А я вже тоді – постійно в навушниках; на колінах ноутбук, міді-клавіатура. Вони: «О, ти музику пишеш! Нам якраз треба». Я став писати музику для ігор і це були мої перші зароблені гроші. Після Нового Року на початку 2015 я влаштувався звукорежисером в джазовий оркестр. Це дозволило мені трошки видохнути, бо перший час в Києві я буквально виживав. Ночував спочатку у друга, потім десь в гуртожитку. Але почався навчальний рік і звідти мене поперли. Тож далі я скитався по знайомих, спав на диванах, на кріслах, на балконах. Один раз влітку ми з моєю дівчиною Ксенією ночували біля озера на Позняках.. Така була романтика!

Mixmag: Це та сама Ксенія, що зараз є менеджеркою Vertuha?

Seba: Так. Вона співзасновниця та арт/візуальна директорка Vertuha. Ксенія теж з Луганську, ми разом крізь все це пройшли. Найскладнішими були перші півроку, але з часом я навчався новому і роботи ставало більше. Я робив фонову музику, музику для стоків, для мобільних додатків. До речі, зараз я працюю з французькою компанією CEZAME, яка займається пітчингом музики в фільми, серіали, ТБ. Вони збирають музику від авторів і продають її цілими каталогами. Коли мою музику брали кудись, я спочатку дуже радів. Formula 1, CANAL+ і так далі. Але з часом це стає просто кількістю. Список вже дуже великий. Моя музика лунала в заставках шоу реслінгу, матчів NHL, в проєктах Planète+, BBC America, NRJ Play, Cartoon Network.

Mixmag: Також в тебе з’явився власний музичний проект – TBPOFT.

Seba: Нас було троє. Я писав всю музику, робив аранжування. Костя Денис записував бас-партії. Ми познайомились із ним, коли я працював в джазовому оркестрі. Він також фанат диско, колекціонує вініл. Ми досі близькі. Костя – один з постійних резидентів Vertuha. І був ще Стас Лунін – вокаліст TBPOFT. Це був проєкт на стику електроклешу, диско та психоделік-року. Ми поєднали в ньому все, що нам тоді подобалось – від The Doors до Daft Punk.

Mixmag: Як розвивалась ваша кар’єра?

Seba: Якби я не був таким перфекціоністом, можливо, проект жив би і далі. Але я тільки зведенням дебютного міні-альбому займався більше року. Стас тоді працював 2D-художником, знайшов в Києві роботу, але вже за півроку він повернувся у Львів. Тож нам стало складніше спільно працювати. Однак ми встигли дещо зробити. В 2019 році ми виступили на фестивалі UPark і були чи не єдиними українськими артистами, хто там грав наряду із Bring me the Horizon, 30 Seconds To Mars, Die Antwoord.

Mixmag: TBPOFT мали репутацію недооціненого гурту. Як і багато інших українських гуртів десятих, що грали модернову англомовну музику. Такі проєкти завжди складно було просувати в Україні, тому більшість з їх засновників з часом здаються. Але ти досі в грі! Значить в тебе є цей незакритий гештальт, типу – я все одно буду робити якісну фірмову музику і вона знайде тут свого слухача!

Seba: Всі ці роки я не зупинявся і працював на своїм матеріалом. Частину музики, що не увійшла до другого альбому TBPOFT я скоро планую видати, як сольні треки.

Mixmag: Люди чекали твоїх власних треків з того часу, як ти став зіркою вечірок Vertuha. Нарешті цього року в тебе вийшла ціла серія едітів, потім декілька авторських синглів.

Mixmag: Тож твій творчий метод – це постмодерн? Семплування, цитування, реворки..

Seba: Так. В мене набралось вже біля 150 штук цих реворків, едітів, замальовок, демо. Зазвичай я роблю їх просто до вечірки і це типу такий розхідний матеріал. Але останнім часом я дійшов думки, що, мабуть, прийшов час щось із цього починати викладати.

Mixmag: І ти їх саме що викладаєш. Це не виглядає як, знаєш, РЕЛІЗ!

Seba: А що таке реліз в сучасному світі? Стільки всього виходить.. Для мене більше цінності в тому, що люди прийдуть на вечірку, а я зіграю їм щось нове – унікальне, що є тільки в мене. Бо випускати музику зараз – це треба вкладати стільки грошей, сил, енергії, щоб все це хоча якось розпіарити. Якщо ж цього не робити.. ну клас, хтось один раз придбав твій трек на Bandcamp. В мене он 20 людей придбали сингл. А інший мій трек досі взагалі ніхто не придбав. Тож це просто не працює. А мати 150 треків і не випускати їх – це ще й тренування власного его. Внутрішній голос тобі каже: «блін, я ж стільки часу це робив!». Наче має бути якась винагорода. Але ти просто береш цей голос під контроль.

Mixmag: Грати в сетах власні unreleased та едіти – це ще й такий правильний діджейський олдскул. Але так, тоді це дійсно скоріш розхідний матеріал. Та я чув, що ти паралельно працюєш над повноформатним альбомом.

Seba: Можливо їх буде навіть два! І так, ти все правильно зрозумів. Зараз я випускаю едіти/треки, які є доволі легкими в виробництві. Але разом з тим пишу більшу складну, більш мелодійну та врешті більш цікаву музику. І це саме альбомний матеріал.

Mixmag: Як релізи категорії А і категорії B?

Seba: Ох в мене є релізи ще й категорії В, С, D (ред. – сміється). Є папка на 70 треків – це категорія А. Є інші папки. Іноді треки мігрують між ними – щось переробив, доробив, розкрилось по-інакшому. Якась музика підходить тільки для діджей-сетів, інша – мелодійна, красива – це тільки лайвів, фестивалів. Я спочатку роблю, потім сортую, бо я постійно чимось надихаюсь. За добу можу прослухати 200-300 нових треків, пропускаю крізь себе великий масив інформації. Сама різна музика: сучасна, 60-ті, 70-ті, 80-ті.

Mixmag: Це за роками. А за країнами? Які твої улюблені музичні країни?

Seba: США, Італія, Франція.

Mixmag: Це ти прямо диско-мапу світу намалював.

Seba: Так! Американська музика на першому місці для мене. Уяви, перше місто, куди я потрапив з Луганська – це був Нью-Йорк. Я ціле літо працював лайфгардом, рятував людей в одному з найбільших аквапарків Америки. Мені там сподобалось, але реальність була дуже далекою від того, як я собі це до того уявляв. Коли, знаєш, Джім Моррісон ідеї по хайвею на білому Cadillac.

Mixmag: Давай повернемось до твоїх 150 треків...

Seba: Так, я можу шукати щось для діджей-сету, але якщо почую якусь цікаву секвенцію чи вокал, тут же семплую та відкриваю новий проєкт, аби побудувати навколо цієї частини новий трек.

Mixmag: Припустимо, ось ти вирізав семпл з чогось старого. Що далі? Береш якісь сучасні звуки, намагаючись поєднати на контрасті дуже різні жанри-епохи? Як, наприклад, Jamie XX. Чи навпаки збираєш канонічний саунд, як Chromeo? Типу, ага, це диско-фанк 1984 року - значить, я маю додати до нього VST-шні барабани LinnDrum чи награти щось на аналоговому Juno-60.

Seba: Я можу широко відповісти на це питання. По-перше, що таке канонічність? Аналоговий звук? Хто сказав, що це еталон? Знаєш, ці люди, які роблять обзори на YouTube і кажуть, що клони від умовного Behringer – це не такий звук.. Але для мене будь-який звук – це звук. І ти просто або знаходиш йому місце в своїй музиці або не знаходиш. Так ти розвиваєш власне бачення. А коли ти думаєш, що зараз зробиш «той самий звук»… Треба тільки придбати вінтажний аналоговий синт за 5000 $. Боюсь, що врешті це тобі не допоможе.

Для мене залізо – це більше, як фан. Це може надихнути в певний момент, коли ти просто дуже довго просидів за компом, тобі все набридло і ти хочеш переключитись. Я, наприклад, люблю живу перкусію. Це ще й моторіку розвиває.

Mixmag: З одного боку, я розумію – про що ти кажеш; з іншого – йдеться ж про такий старий, сформований жанр, як диско. І канонічний саунд в диско – це частина музичного маркетингу. Це як костюми та декорації в кіно. Ти маєш зробити точні співпадіння в деталях, що люди зрозуміли – ага, йдеться про таку-то епоху і тут буде такий-то певний сеттінг. І створення цих деталей - це окрема велика індустрія. Візьмемо ті ж форуми на Gearspace, де люди питають: «Гайз, я роблю таку-то музику, в дусі конкретного альбому. Хто знає, які синтезатори були використанні в цьому альбомі?». І люди відповідають тобі величезними тредами – де там який був осцилятор, яка обробка вокалу і так далі. Такий підхід – це навіть не тільки маркетинг, це ще й музичний мерчандайзинг. Тобто ти даєш можливість лейблу, промо-команді зрозуміти – на яку умовну полицю вони можуть покласти твій альбом.

Seba: Так, але моя модель простіше. Я приходжу в студію, пишу трек, кайфую від процесу; беру його, ставлю на вечірці, дивлюсь на реакцію людей – вони теж кайфують. Все. Перевагу синтезаторів я бачу в тому, що іноді я знаю – ось така от їх комбінація класно сідає в мікс, плюс вони добре поєднуються – нічого не вилітає і так далі. Це важливо, якщо я хочу зробити, наприклад, італо-саунд. Wave table синтезатори – теж є свій прикол! Та загалом мені найбільше подобається саме поєднання електроніки та акустичних звуків – перкусія, струнні, вокал, живий бас. Саме тому – диско. Це для мене навіть не жанр, а творчий метод. Ти можеш використати Karplus Strong – це physical modelling синтез; зробити дещо цікаве хоч із хвилі білого шуму. І ця електрона складова – вона дасть тобі енергію, динаміку…

Mixmag: Плюс repetition...

Seba: Повторення, так! Але живі інструменти та спів – це те, що дарує емоції та непередбачуваність. І це все працює саме в комплексі.

Mixmag: Як ти видаєш музику? Просто завантажуєш на Bandcamp?

Seba: Bandcamp – перш за все, так.

Mixmag: А як справи у лейблу Vertuha? В день запуску ви писали, що маєте великі плани, але після того про лейбл майже не було чутно.

Seba: Ми зараз нарешті завершили ремонт студії, переїхали туди і вже після цього зможемо відновити роботу лейблу. Поки в нас є один артист – це Lucas Bird. Можливо я буду другим артистом цього лейблу. Але ми точно не будемо робити активний пошук артистів. Це видавництво для близького кола друзів.

Крім того, ми зараз намагаємось зрозуміти, які є працюючі моделі для лейблу в Україні? В нас є декілька ідей, але я припускаю, що в цій сфері у нас взагалі нічого не працює.

Mixmag: Що ти маєш на увазі?

Seba: Я про те, що у нас в країні можна заробляти на концертах або робити якісь рекламні інтеграції. Це все прикольно, але трошки не те, чим би мені хотілось займатись вже як артисту. Я дивлюсь на топових українських артистів, які мають по 500 $ роялті на місяць і це просто смішно.

Mixmag: Зараз в українській індустрії є купа таких сірих зон. Коли спочатку ти йдеш на якісь онлайн-курси чи конференції і тобі там кажуть: ось так і так працює авторське право, роялті, паблішинг, збір авторських, колаборації з брендами. І все це звучить дуже логічно та обнадійливе, але потім ти перевіряєш ці поради на практиці і розумієш – ні, не працює. Особливо, якщо ти робиш музику хоч трошки вбік від поточного мейнстріму. Навіть не андеграунд, просто трохи вбік від естради, етно і так далі.

Seba: Так, з цього приводу я не маю жодних ілюзій.

Mixmag: Саме тому я хочу протягом нашої розмови зрозуміти твій загальний план дій. Тому що в тебе зараз дуже багато активності. Має бути якась надмета.

Seba: Одна з моїх основних задач – це зробити нішову музику популярною в Україні. Я не хотів би спостерігати, як якийсь гурт а-ля Lucas Bird, Figurat або TBPOFT (в минулому) просто десь існує поза межами індустрії і тихенько собі помирає.

Mixmag: За часів TBPOFT ти казав, що мрієш потрапити на Ed Banger. Тобто тепер ти вже не хочеш на Ed Banger? Хочеш розвивати тут?

Mixmag: Так ось чому ти плануєш україномовний альбом!

Seba: Так, бо це зробить диско-музику доступною для набагато ширшої аудиторії. І тому я вирішив винести україномовні треки в окремий альбом. Але поки ми говоримо, я розумію, скільки ще попереду роботи!.. Доведеться якось себе розмножити.

Mixmag: Але ти ж не один. У вас в Vertuha ціла команда.

Seba: Так, у нас є Ксенія Філатова - вона займається віжуалом, дизайном, соцмережами, промо. Марина Михайлова - це мама менеджменту, вона вирішує майже всі організаційні питання. Є ще Рома Шунський, який допомагає з дизайном – афіши і не тільки. На вечірках він же відповідає за фейс-контроль. Є резиденти – Костя Денис, Аліна Крівкіна.. Є новий учасник команди Дмитро, який займається мастерингом сетів, монтажем дж-стрімів і взагалі нашим YouTube. І є ще Діма Вільда, який допомагає нам дистанційно.

Mixmag: Vertuha – це вже комерційно успішний проєкт?

Seba: Так, ми заробляємо з цього гроші. Команда отримує гроші з вечірок. Це ще не стабільна зарплатня, але вже щось.

Mixmag: Ви вже співпрацюєте зі спонсорами? Може якісь алкогольні бренди..

Seba: Декілька разів вели перемовини, але поки ні. Ми лишаємось інді-проєктом клубно-барного формату. У нас немає мети робити великі фестивалі. Ми, звісно, намагаємось масштабуватись. Ось робили подію на чотири сцени на Ніжньоюрківській… також була велика вечірка в «Троянді», класна паті була в Ботсаду ім. Гришка в Оранжереї. Але Vertuha – це, перш за все, про задоволення від події, а не жорсткий фестивальний бізнес.

Mixmag: Тобто ви самі орендуєте локацію, звук та заробляєте на квитках?

Seba: Так, хоча це дуже складно. Якщо ви спонсор і читаєте це матеріал, зверніться до нас! У нас дуже класна аудиторії, в нас є класні соцмережі (ред. – сміється).

Mixmag: Бар теж самі робите?

Seba: З баром була смішна історія в Оранжереї. В нас був солдаут і випивка на барі закінчилась за годину. Якось ми там викручувались, але це все із досвідом приходить.

Mixmag: Досі вечірки Vertuha відбувались тільки в Києві. Чи є плани про виїзний шоукейс?

Seba: Ми планували тур Україною ще в 2021 році. Думали їхати не тільки по містам, але і по селам, якимось облцентрам. Хотіли показати сучасну музичну культуру людям, які живуть далеко від Києва. Але росія розпочала повномасштабну війну проти України, і ця ідея відійшла на другий план. Хоча так, нас багато запрошують зараз.

Mixmag: Vertuha часто включають до списку квір-вечірок. Це ваше свідоме позиціонування чи так відбувається за інерцією, бо ви орієнтовані на диско-музику?

Seba: Це відбувається органічно.

Є і такі, знаєш.. латентні гомофоби: чувак з компанії чуваків, які п’ють півко і все таке. Але він приходить на Vertuha раз-другий, а потім зустрічає мене на вулиці і каже: «Чувак, дякую, що ви робите Vertuha! Я раніше думав, що це.. ой, фу типу геї, але я зрозумів, що вони нормальні люди». Короче, ми розблоковуємо гомофобів.

Бо, якщо ми транслюємо певні цінності: кажемо про взаємоповагу, ввічливість, добро, то ми не можемо сказати на вході: «ти, гомофоб, йди звідси на хуй! Ця вечірка для геїв». Якщо ви хочете, щоб суспільство прийняло всіх і люди між собою якось комунікували, треба дати їм шанс на це спілкування.

Mixmag: Так, ми говорили про це з Алексом Перрера із Stezhka. В соцмережах квір-вечірок йдеться про свободу, рівність, але далі ти приходиш на паті і там просто на кожному кроці заборони: в цьому не можна, в такому вигляді не можна, знімати не можна, вам взагалі просто сюди не можна і так далі. Але якщо казати, що рейв – це інструмент для донесення позиції квір-спільноти, то цей інструмент просто не працює, бо думку суспільства не змінити, якщо закриватись від нього. Хоча закрита вечірка – це завжди круто! І я розумію, що дійсно безпечний простір для квір може бути тільки в тому випадку, якщо не пускати всередину рандомних білих цисгендерних чоловіків. Але тоді в цьому немає й громадської місії. Це просто відпочинок. І в цьому треба щиро собі зізнатись.

Seba: Саме тому я за soft power. Ну ок, перший раз зайде чувак – косо подивиться на інших. Але ми зможемо наочно довести йому, що навколо класні, щирі, добрі люди.

Mixmag: Що ми маємо сьогодні анонсувати, крім запису твого лайву, який вийде на нашому Soundcloud?

Seba: Я просто хотів би сказати слова подяки за те, що ви робите. Mixmag та в всі інституції в Києві, які допомагають розвиватись митцям та особисто мені, як артисту. Без клубу Closer та їх фестивалям Strichka, Brave! Factory Festival; клубу K41, бару HVLV та в першу чергу людям, які мене підтримують, мій шлях був би іншим. Ви все це висвітлюєте… І я розумію, що бути музичним медіа в Україні – це якийсь абсолютно титанічний труд.

Mixmag: Так, гіршою ідеєю за відкриття музичного медіа в Україні може бути тільки відкриття власного лейблу (ред, - сміється).

Seba: Сто відсотків! Ми самі собі вигадуємо челенджі. Той й же лайв.. я розумію, що зараз знову збиратиму на сцені 13 людей, в мене буде сіпатись око два місяці. Я його відіграю і потім не буду навіть згадувати, бо я був в стані афекту і не встигав голову підняти, побачити людей. Але вони будуть потім підходити на вулиці і казати мені «дякую!». Це мотивує.

Mixmag: Як завершимо?

Seba: Дякую всім, хто поширює любов!

Підписуйтесь на наш канал в Soundcloud та слухайте ексклюзив – запис лайву Seba Korecky на Brave! Factory Festival Epilogue.